Позивний Веселий розповів: "Коли ми зайняли позиції, які раніше утримували росіяни, побачили там численні порожні пляшки від алкоголю та використані шприци. Вони серйозно захоплюються вживанням".

Андрій, відомий за позивним Веселий, зараз служить командиром відділення та пілотом у взводі безпілотних комплексів спеціального призначення в 15-й бригаді оперативного призначення імені героя України лейтенанта Богдана Завади, що входить до складу 2-го батальйону "Привид Хортиці". Він здійснює польоти на FPV-дронах.

До цього служив у розвідці. Перед широкомасштабним нападом проходив строкову службу в Національній гвардії в Запоріжжі. Був активним спортсменом, займався боротьбою та рукопашним боєм, брав участь у змаганнях. Станом на 24 лютого 2022 року до демобілізації йому залишалося менш ніж місяць.

Яким чином пройшов для вас той день?

Того ранку я перебував у військовій частині, де панував хаос і ніхто не знав, що робити. Ті, хто мав приймати рішення, приймали антидепресанти. Наше завдання полягало в тому, щоб висунутися до ворога, який рухався в напрямку нашої частини, та провести розвідку: визначити сили противника, кількісний склад і озброєння колони. Це був мій перший досвід у ролі розвідника, хоча я був лише стрільцем, ненавченим і непідготовленим, але вмотивованим і зарядженим на перемогу. Це було єдине завдання, яке виконала наша частина під час мого перебування там. Більшість тих, хто вирушив назустріч ворогу, не залишилися в тилу: багато хто за власним рішенням перевівся до бойових частин. Ми з хлопцями також вирішили брати участь у бойових діях, підписали контракт і перевелися до бригади "Кара-Даг". Там я почав службу як розвідник, адже мав сильне бажання знищувати ворога. Ми прослужили приблизно півтора року, виконуючи різні завдання, збираючи інформацію та закріплюючись на позиціях після штурмів.

Як ви сприймали те, що відбувалося, з урахуванням вашого віку та браку досвіду?

У мене ніколи не виникало страху. Я завжди усвідомлював, що відбувається і як діяти. Коли я був підлітком, до нас приїжджали знайомі, які вже служили, і ділилися своїми історіями про фронт. Саме тому я з самого початку мав бажання стати військовим.

- Що ви тоді на початку вторгнення думали про росіян?

- Ми розуміли, що їх не можна недооцінювати. Згадайте, як тоді їх називали - мобіки, чмобіки. Мовляв, нічого не знають та не вміють. Але у них було багато інформації, де ми знаходилися, куди ходили тощо. Ми стикалися із навченими бійцями. Перед нами стояли такі задачі, при виконанні яких не можна вступати в контакт з ворогом. Ми сиділи й дивилися за їхнім переміщенням. Якщо вже були впритул - метрів 15, то варіантів не було. Але, в основному, ми були у метрах 50-ти. Слухали, про що вони говорили. Спостерігали, що роблять. Передавали нашим цю інформацію.

Про що йшла їхня розмова?

Вони часто конфліктували між собою. Крім того, нерідко вживали алкоголь та наркотики. Бували випадки, коли приходили, влаштовували засідки, атакували наших бійців і зникали. Нам необхідно було піти на розвідку, щоб визначити їхню чисельність і озброєння. Коли ми дісталися до їхньої позиції, там валялися порожні пляшки з-під алкоголю та використані шприци. Їхній спосіб життя був досить жорстоким.

Був випадок, коли за нами стояли наші побратими, і це було відомо росіянам. Тоді вони ходили і кричали: "Укры, выходите, сдавайтесь!"

Поділіться досвідом зіткнення з противником.

Ми вчотирьох сховалися в звичайній посадці, слідкуючи за ними протягом доби, а потім ще одну. Нарешті, один з них почав шукати розтяжки і помітив нас. Це не можна назвати прямим контактом: мішень з'явилася - і одразу зникла.

Потім вони все більше почали літати дронами, то пересування з нашого боку зменшилися. Але тоді все одно була інша ситуація: за тиждень прилітало пару FPV. Зараз же їх - дуже велика кількість.

Військові часто зазначають, що російські сили мають значну кількість дронів.

- Ми ж бачимо, як піднімаються, куди заходять на ціль. Ловимо перехоплення ворога. Таке враження, що вони просто тут на місці на бойових навчаються літати. Запускають куди завгодно.

Вірогідно, за таких обставин і втрати будуть значними.

Так, у них значні втрати. Однак ворог активно просувається в галузі безпілотних технологій, застосовуючи як розвідувальні, так і ударні дрони. Це охоплює не лише традиційні безпілотники, але й наземні безпілотні системи, а також FPV-крила та розвідувальні апарати типу "Орлан". Така різноманітність створює додаткові труднощі для наших операцій та вимагає постійного вдосконалення наших тактичних підходів і технологічних рішень.

Заступник командира батальйону ударних БпАК "АХІЛЛЕС" Віктор Хоменко розповідав мені, що на Харківському напрямку, де вони ведуть бойові дії, у нас з ворогом паритет у кількості дронів. А як ситуація у вас на Запорізькому напрямку?

- Я не скажу, що у нас мало дронів. Ми активно розвиваємо наші власні та вдосконалюємо тактики їхнього застосування. Правда, противник також не стоїть на місці. Але зараз важко визначити, чи є у нас тут паритет. Думаю, немає в жодному виді, окрім агродронів, де він в одну "калітку". FPV та розвідувальних крил за кількістю у них більше. По виготовленню "Мавіків" в росії працюють цілі заводи DJI. Проте ключовим фактором є якісне застосування дронів. А в цьому ми маємо перевагу.

Які моделі дронів вони зазвичай використовують у своїй роботі?

Багато розвідувальних безпілотників. На короткі відстані застосовують "Мавік", на далекі - "Zala", "Supercam", "Орлани". Іноді по нашій техніці коригують "Ланцетами". На передньому краї використовують FPV. Ви знали, що вже почали застосовувати FPV-крило?

Поділіться своїми знаннями!

Це зроблено з пінопласту та деревостружкової плити, але містить велику кількість вибухових речовин, здатних завдати значної шкоди.

- А за вартістю, виходить, недороге.

Абсолютно вірно. Їх застосовують для великих відстаней.

- А як у них із ситуацією з радіоелектронною боротьбою?

Противник інтенсивно удосконалює свої засоби радіоелектронної боротьби, що значно ускладнює наші операції. Наразі вони демонструють прогрес у використанні РЕБ, включаючи потужніші системи глушіння сигналів та спотворення радіочастот. Ворог усвідомлює нашу перевагу в управлінні дронами, тому стягує всі доступні засоби РЕБ — від стандартних військових систем типу "Поле" до саморобних пристроїв. Їхня стратегія проста: заглушити всі наші сигнали РЕБ, а потім спробувати здійснювати штурмові дії за допомогою техніки. Це може створити труднощі для FPV-дронів, але у нас є свої хитрощі, такі як зміна частот управління та відеопередавачів. Якщо перший FPV-дрон не вдається запустити, ми запускаємо наступний, переналаштований на інший діапазон. Неможливо перекрити всі частоти. Наші "Мавіки" в основному глушать окопними РЕБами, але ми знаходимо шпарини, де можна змінити частоту або встановити додаткові засоби, щоб обійти РЕБ. Коли вдається подолати перешкоди, далі працюємо за власним планом.

- Повернімося до вашої особистої історії - чому, зрештою, обрали напрямок БПЛА?

- Коли ми займалися розвідкою, я отримав серйозну контузію від ворожого FPV. Це викликало у мене бажання стати пілотом і завдавати ворогу максимальної шкоди. Повідомив про це командуванню, і мене направили на курси пілотування БПЛА мультироторного типу, таких як "Мавік" і "Аутел". Ці цивільні дрони використовуються для розвідки, коригування вогню та скидання боєприпасів. Крім того, їх можна використовувати на наших позиціях для доставки необхідних речей, таких як цигарки, радіостанції, окопні свічки, вода тощо. Однак я прагнув більшого - стати пілотом FPV. Ці дрони можуть нести заряд, здатний знищувати техніку будь-якого типу та особовий склад.

- Чи складно було перейти на FPV?

- Так, перехід був складним. Управління "Мавіком" і FPV значно відрізняється - вимагає іншого підходу до пілотування і технічних навичок, а також додаткового навчання й практики. Пілотування FPV пов'язане не лише з більшим фізичним навантаженням, але й з більш значною моральною відповідальністю.

Коли я був пілотом "Мавіка", моє завдання полягало в спостереженні за технікою противника через камеру дрона. "Мавік", навіть якщо скине гранату на броньовану техніку під час руху, не завдасть значної шкоди. А FPV дозволяє підніматися і нищити техніку чи особовий склад ворога. Завдання звучало так: "Піднімайся і знищ цю коробочку". Коли ти виконуєш його успішно, відчуваєш визнання та підтримку від усіх. Проте, якщо ворог не дає можливості підлетіти, ти ризикуєш втратити дрон, що також є частиною відповідальності.

Загалом скажу вам так: кількість завданої мною шкоди ворогу у ролі пілота БПЛА значно перевищує те, що міг би зробити як піхотинець або розвідник.

На що в основному ви орієнтуєтеся? Ворожі транспортні засоби, укріплення чи жива сила противника?

Наша діяльність націлена на знищення ворога незалежно від його місцезнаходження. Здебільшого ми працюємо по особовому складу та техніці противника. На початку, коли я використовував "Мавік", моїм основним завданням було спостереження та коригування вогню. Проте з переходом на FPV-дрони, наша робота стала більш цілеспрямованою і руйнівною. Ці дрони дозволяють з високою точністю знищувати техніку будь-якого типу, бліндажі та особовий склад ворога. Наприклад, російські війська пересуваються від посадки до посадки, і ми ловимо їх у полях, поки вони не дійшли до цілі. А коли вони намагаються атакувати нас на багі, це для них квиток в один кінець — назад вони вже не повертаються. За тиждень такі спроби можуть повторюватися двічі-тричі. Одного разу шість ворогів спробували штурмувати нас на двох мотоциклах — п'ятеро з них залишилися на місці, а одного ми взяли в полон.

Взагалі із FPV-дронами ми можемо також знищувати антени, ретранслятори, артилерійські установки, пункти дислокації, зенітні установки, засоби радіоелектронної боротьби та багато інших важливих цілей. Завдяки цьому наша ефективність на полі бою значно зросла, і ми можемо завдавати ворогу значних втрат.

Який був ваш найграндіозніший улов?

БМД-4М, повністю завантажена боєкомплектом, просувалася в напрямку ворожих позицій. Завдяки використанню FPV-дрона, ми змогли вразити її, що спричинило детонацію та повне знищення машини. Удар був настільки потужним, що від БМД-4М залишилися лише сліди на супутникових знімках - техніка розлетілася на дрібні частини. Цей успіх довів, що перехід на FPV-дрони був правильним рішенням, оскільки ми змогли нейтралізувати критично важливу техніку.

- Деякі пілоти ведуть підрахунки знищених цілей. А ви?

Ми здійснюємо загальні підрахунки для всього взводу. У нашій точці дислокації є спеціальна дошка, на якій після кожної зміни фіксується кількість та вид уражених цілей.

Який рейс залишив у вас найяскравіші враження?

Під час атаки ворогом наших позицій ми отримали наказ зупинити ворожу БМП-2, яка проривалася до наших ліній, заповнена піхотою, та майже досягла позиції сусіднього підрозділу. Використовуючи FPV-дрон, нам вдалося точно вразити її, попри завади від РЕБ, та зупинити наступ. БМП почала горіти. Частина піхоти загинула, а інші втекли. Це був надзвичайно напружений момент, адже від нашого успіху залежало багато, і завдяки злагодженій роботі ми досягли поставленої мети. Це завдання продемонструвало, наскільки сучасні технології важливі на полі бою, і підкреслило ефективність використання FPV-дронів, адже одним таким дроном нам вдалося зупинити атаку.

- Ваш колега Олег Карсім розказував мені, що найскладнішим у своїй роботі вважає дорогу до позиції. Ви що скажете?

Згоден з цим висловлюванням. У ворога значна кількість FPV-дронів. На жаль, наші системи РЕБ не завжди функціонують так, як нам би хотілося. Через це найбільші труднощі виникають при досягненні позиції та поверненні назад.

Що є найбільш дефіцитним для вас на передовій у даний момент?

- Декілька основних складових. По-перше, інноваційні засоби захисту від радіоелектронної протидії, що могли б знижувати вплив глушіння сигналу та спотворення.

Крім того, системи радіоелектронної боротьби для захисту нашого персоналу від ворожих безпілотників.

По-третє, більш ефективних дронів та комплексів для їхньої обробки і знищення ворожих РЕБ-систем, а також таких, які можуть виконувати різні завдання, включаючи розвідку, коригування вогню та знищення цілей.

По-четверте, вмотивованих бійців, здатних працювати в умовах сучасної війни і швидко адаптуватися до нових реалій.

Також важливо покращити інтеграцію наших безпілотних систем з іншими бойовими засобами для досягнення більшої синергії на полі бою. Нам потрібні нові технології та тактики, щоб постійно вдосконалювати нашу здатність до ведення бойових дій в нинішніх умовах.

- У нас тепер є Сили безпілотних систем. Як це може вплинути на хід битви?

- Безпілотні технології надають можливість високоточного виявлення та знищення ворожих об'єктів, таких як важка техніка, артилерійські системи, засоби електронної боротьби та інші ключові цілі. Використання цих систем знижує потребу в фізичній присутності військових у небезпечних зонах, що сприяє зменшенню втрат серед особового складу. Вони забезпечують безперервний контроль та збір розвідувальної інформації, що дозволяє швидше реагувати на дії противника та приймати більш обґрунтовані рішення. Безпілотні системи здатні виконувати різноманітні завдання в будь-яких умовах, що дозволяє швидко адаптувати тактику та стратегію до поточної ситуації на полі бою.

Сили безпілотних систем можуть бути ефективно інтегровані з іншими видами озброєнь та техніки, створюючи єдину бойову систему, здатну максимально використовувати можливості всіх доступних ресурсів.

З їхньою появою ми можемо очікувати значного покращення наших можливостей на полі бою, що допоможе ефективніше протистояти противнику та досягати поставлених цілей з меншими втратами.

Сьогодні обстановка на фронті залишається напруженою. Противник продовжує наступальні дії і, схоже, не планує зупинятися. Деякі військовослужбовці висловлюють думку, що росія до кінця року прагне взяти під контроль весь Донбас...

- На нашому напрямку їм дуже важко. Вони часто йдуть в одну сторону - на нас, а назад вже не повертаються. Ніяких суттєвих змін тут немає.

Загалом, їхня мета — захопити якомога більше територій, щоб мати кращі позиції для торгів під час можливих переговорів.

Чи задумуєтесь ви про своє майбутнє в умовах сучасної ситуації?

Ще не бачу себе в ролі цивільної людини. Усвідомлюю, що настане момент, коли доведеться повертатися до цивільного життя. Проте зараз у мене немає конкретних думок на цю тему. Однозначно, я ніколи не забуду пережите на цій війні. Наразі я служу на контракті і повністю зосереджуюся на своїх службових обов’язках.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"