Під щільним вогнем КАБів і ворожих дронів: Героїчний опір бійців 31 ОМБр на Покровському рубежі
Покровський напрямок фронту продовжує бути головною мішенню російських військ. На Донеччині йдуть найбільш інтенсивні бої, і військові характеризують ситуацію як надзвичайно складну. Журналісти провели тиждень на позиціях 31-ї ОМБр. Детальніше - у репортажі військової кореспондентки РБК-Україна Богдани Лясківської.
Бригада - це складний механізм. Піхотинці не здатні утримувати оборону без підтримки артилерії, яка, у свою чергу, не могла б діяти без аеророзвідки. Війна є складною та технологічною наукою, і її осягають колишні цивільні, що зробили свій вибір і приєдналися до лав Сил оборони. РБК-Україна відвідало позиції 31-ї окремої механізованої бригади на Покровському напрямку і поспілкувалося з військовими про війну, зброю, мрії та перемогу.
Донецький фронт знову огортають, на жаль, вже звичні й неприємні звуки вибухів. Поряд із дорогою розриваються КАБи, піднімаючи густі стовпи диму. Поля навколо давно вигоріли від ворожих обстрілів.
"Маскування - це життя", - фраза, яку чуємо чи не у кожному підрозділі. Згадуючи це, швидко ховаємо автомобіль в хащі, аби росіяни з БПЛА не помітили зайвих обʼєктів поряд із позиціями бійців. Щоправда наші військові іноді навмисно залишають "заманушки" - макети зброї, аби відволікти росіян від справжньої техніки та позицій. Неподалік є саме така бутафорна "зброя".
Нас зустрічає група артилеристів. Це чоловіки середнього і старшого віку, в минулому всі - цивільні. Командир гаубиці з позивним "Бабай" раніше займався ремонтами, але ось вже півтора роки замість ремонтного обладнання в нього військова техніка. "Мені прийшла повістка. Сказали йти. Треба - значить треба! Хтось ж має захищати", - каже чоловік.
У розпорядженні "Бабая" 122 мм гаубиця Д-30, яка може вражати ворога на відстань до 15 км. "Гаубица Д-30 б'є дуже точно. Якщо не з першого пострілу, то з другого, враховуючи поправки, потрапляє куди треба. Б'є на 14,7 км. Але є реактивні снаряди, які б'ють на 20 кілометрів. Такі б дуже хотілося", - розповідає військовий.
На початку служби "Бабай" був навідником. Він зізнається, що та робота була легшою. Командир же повинен тримати все в голові - скільки снарядів завезли, скільки використали, чи правильно приціл наведений, навіть чи вчасно і правильно снаряд піднесли.
Його гаубиця призначена для враження піхоти противника, але також вона може знищувати танки та БМП. Завдяки ударній хвилі з уламками вдається "косити" особовий склад ворога, а також допомагати вогневою підтримкою нашим піхотинцям.
"Нашій піхоті треба зайти, а не можуть. Там посадка, її треба зачистити, але дерева заважають. Тоді даємо залпів двадцять і посадка зачищається, кацапи залишаються без прикриття, а наші можуть спокійно зайти та зачистити їх", - немов про прості буденні речі розповідає "Бабай" про фронтові будні.
Доки екіпаж гаубиці очікує команди, бійці запрошують пригоститися кавою. Гарячий напій, зроблений на свіжому повітрі в алюмінієвій чашці, має особливий смак. Атмосфера тут теж особлива. Разом з бійцями сидимо за саморобним деревʼяним столиком. Багато з них родом з Сумщини, яка теж потерпає від російських обстрілів. Чоловіки мріють про відпустку, але кажуть, що зараз ніколи відпочивати.
Поруч із імпровізованою кухнею розташований бліндаж, який бійці ласкаво називають "хатою". Жартома кажуть, що це майже "люкс номер" - там є кілька ліжок і місце для зберігання речей. Розмова триває під акомпанемент вибухів - набридливі КАБи знову нагадують про себе. Для наших захисників це найбільша проблема. Росіяни не припиняють використовувати авіацію, знищуючи все навколо.
Як тільки хлопці чують команду по рації, вони миттєво піднімаються і спрямовуються до гаубиці. Надійшло повідомлення від розвідки про скупчення ворожих сил. Бійці знімають маскування з гармати, номер обслуги готує снаряд. Тим часом командир виконує розрахунки. Часу обмаль, потрібно встигнути відпрацювати, поки ворог не зайняв нові позиції. Кілька пострілів - ціль уражено. Ми ще не встигли перевести подих від звуку наших снарядів, як довелося ховатись від ворожих.
"Усі в укриття!" - вигукує командир.
Ми стрімко заскочили в бліндаж, як раптом на нас звалився дощ землі від вибухової хвилі. Після обстрілу ворога, наш екіпаж гаубиці теж міг опинитися під прицілом, але цього разу фортуна була на нашому боці - снаряд влучив у хибну мішень.
Ця артилерійська команда перебуває на передовій вже понад півтора року. На питання про втому вони відповідають з гумором, розуміючи, що потрібно продовжувати боротися. Їхні мрії зосереджені на одному. "Хочеться, щоб ця війна нарешті скінчилась. Хочеться почути в рацію замість "До бою!", щоб сказали "Рашка капітулює! Додому!". Але наразі тиша, тому ми маємо тримати оборону", - розповідає "Бабай".
Позиції реактивників нагадують невеличке містечко. Навколо багато різних бліндажів, де живуть військові, трохи далі розташована техніка, ще одна стежка веде до імпровізованої кухні. Запах навколо просто неймовірний, саме перед нашим приходом кухар наварив величезну каструлю борщу. На мотузках сушаться речі, а обабіч ще один бліндаж - "кабінет командира".
Командир артилерійської системи "Град" з позивним "Філін" маскує техніку, називаючи її драконом. Бронемашина адаптована до сучасних умов, на ній встановлено кілька станцій РЕБ для захисту від FPV-дронів. Захищатися також доводиться від великих БПЛА типу "Ланцет". Реактивна система залпового вогню БМ-21 "Град" базується на шасі Урал-4320, оснащеному дизельним двигуном. Дальність стрільби складає 20 км, і за 20 секунд можна випустити весь пакет боєкомплекту.
Пристріл здійснюється за допомогою розвідувальних дронів. Спершу йде пристрілка, по відео можна відкоригувати вогонь. Після точного наведення командир робить руками вказівні рухи та дає команду - "Залпом 333!" Після чого йде масивне ураження повним пакетом "Граду".
"Ми завдаємо вогневих ударів по живій силі противника та його технічних колонах, ефективно проводимо контрбатарейні операції. Працюємо систематично, не відступаємо від ворога, завдаємо ударів, щоб їхні штурмові підрозділи були змушені пригинатися, а не наступали на повний зріст", – ділиться "Філін".
Після відпрацювання екіпажу потрібно дуже швидко їхати з місця, звук від "Граду" настільки гучний, що ворог відразу розуміє звідки була атака, тому буде намагатися вразити у відповідь.
На Покровському напрямку ворог використовує значний арсенал зброї. Реактивні підрозділи змушені протистояти мінометам, РСЗВ та аналогічним БМ-21 "Град". Основне завдання - виявити штурмові групи та не дозволити їм наблизитися до українських піхотинців.
"Філін" вважає, що цей напрямок є пріоритетним для росіян. Їхня мета - досягти траси Костянтинівка-Покровськ з метою розділити логістичні шляхи постачання ЗСУ. Сили оборони стримують наступ, проте останнім часом ворог досягнув певних успіхів у просуванні.
"Необхідно безперервно завдавати вогневих ударів. Я впевнений, що вони не є невразливими. Вони падають і гинуть у великих кількостях. Нещодавно у нас відбулася перестрілка. Ми трохи зачепили їхні передові позиції. Там усе палало, а вони просто викидали тіла загиблих і продовжували рух, не жаліючи своїх товаришів", - повідомив "Філін".
На місце знищених російських солдатів кремлівська верхівка постійно відправляє нові підрозділи. Високі зарплати залишаються привабливим стимулом для громадян агресивної держави, змушуючи їх іти на смерть на чужій землі. Попри значні втрати, російського противника не варто недооцінювати, адже такі штурми дозволяють їм досягати певних успіхів.
Командир бронемашини з іронією зазначає, що росіяни називають своїх штурмовиків "олівцями", адже ті швидко виходять з ладу.
У ворога є потужні системи РЛС, зокрема "Зоопарк", які працюють на визначення саме таких цілей, як група артилеристів. "Ми пріоритетна ціль для ворога. Тому що артилерія залишається богами війни. Ми блискавично караємо ворога!" - запевняє "Філін".
Під час розмови раптово лунає пронизливий звук. Він походить від невеликого чорного пристрою під назвою "Цукорок". Це детектор дронів, який допомагає виявляти їх у межах радіуса місцезнаходження групи. Оскільки росіяни дуже активно використовують безпілотники, такий пристрій став майже незамінним. Наразі "Цукорок" сигналізує про те, що поблизу знаходиться ворожий розвідувальний дрон.
Надзвичайно важливо залишатися непомітними, інакше російські військові можуть здійснити обстріл цієї позиції. У "зеленці" бійці захищені деревами та маскувальними сітками, але все одно уникають зайвих рухів.
Перед нами чергове село Донбасу, зруйноване російськими військами. За півгодини розпочнеться світанок, отже, необхідно швидко дістатися до позиції групи FPV-дронів.
В цьому населеному пункті до недавнього часу мешкали люди. За свідченнями військових, тут можна зустріти залишену місцевими жителями худобу - корів, свиней і курей, які іноді бродять біля військових позицій. Місцеві жителі не змогли забрати тварин з собою, а при від'їзді приносили військовим курячі яйця.
Часто мешканці сіл до останнього намагаються залишатися вдома. Картина спустошених сіл та зруйнованих там будинків наводить сум. Ще не так давно тут було чиєсь життя, а зараз - поле бою.
В одній із хатинок група операторів БПЛА облаштувала собі робоче місце у підвалі. Біля входу ще стоять банки з компотами, які господарі приготували на зиму, а поряд із ними - бойові дрони, готові до виконання завдань.
У радіоефірі безперервно чути жваві обговорення завдань, інші команди FPV-дронів уже виконують свої місії, постійно ведеться моніторинг території, де концентруються ворожі сили.
"Там танк, треба підбити його", - чуємо в рації.
Юнаки оперативно беруться до справи, щоб знешкодити техніку, що наближається до позицій Сил оборони. Один з них швидко налаштовує дрон, тоді як пілот одягає спеціальні окуляри і розпочинає свій політ.
На даний момент знищення техніки стало значно складнішим порівняно з минулими часами. Російські військові вдосконалюють свої навички і тепер оснащують усі автомобілі та танки системами радіоелектронної боротьби (РЕБ), які здатні глушити дрони ще на підльоті. Для цього вони використовують різні частоти.
Російські сили намагаються захопити Покровськ, використовуючи танки, бойові машини піхоти та піхотні підрозділи. Вони підвозять штурмові групи на техніці, які потім висаджуються та закріплюються на нових позиціях. Захисники активно протидіють цим діям.
"Сьогодні відбувся атака, під час якої було задіяно три бронетранспортери: два БМП і один танк. БМП швидко підбили, але інша техніка змогла наблизитися до наших позицій, де її вже ліквідували", - повідомляє пілот FPV "Сафрон".
Чоловік зізнається, що найважче для нього на війні — це неспроможність відбити ворожий наступ. Особливо важко, коли в напрямку наших позицій рухається техніка, а ми не можемо підлетіти та знищити її. Росіяни теж мають достатню кількість дронів, швидко переймають український досвід і активно налагоджують виробництво FPV.
На цьому напрямку їх надзвичайно велика кількість, тому українським силам оборони доводиться безперервно працювати над протидією смертоносним безпілотникам. Військові зазначають, що через велику кількість систем радіоелектронної боротьби, які працюють на різних частотах і глушать сигнали, може настати день, коли жоден дрон не зможе піднятися в повітря — ні український, ні російський.
Найбільш небезпечна та руйнівна зброя у цій війні - це керовані авіабомби. Росіяни регулярно обстрілюють ними позиції українських захисників, знищуючи населені пункти на Сході України. Репортерам РБК-Україна довелося особисто відчути на собі приліт КАБу.
Під час нашої розмови з бійцями раптом пролунало шелестіння, ніби щось швидко наближається. За мить все огорнув гучний вибух, підвал затрясся з неймовірною силою, впав пісок, і всі ми опинилися на землі.
Ми існуємо!
Підвал, в якому ми сиділи, завалило, прохід повністю засипало камінням, частиною дверей та покрівлі. Ледь оговтавшись, розуміємо, як нам пощастило - КАБ влучив за 50 метрів.
Вибравшись із підвалу, ми бачимо навколо наслідки бомбардування. Російські війська прагнуть знищити все на своєму шляху, повністю зачистити територію від людей і, здається, від усіх живих істот. З жахом усвідомлюємо, наскільки важкі битви ще попереду, щоб не допустити перетворення ще більшої кількості міст на руїни, захоплені окупантами. Проте як військові, що тримають оборону, так і цивільні, не мають іншого вибору, окрім як прийняти цей виклик і цей бій.
