Олександр Левченко: Невдачі в інформаційній війні з Росією можуть нести загрозу для загальної поразки України — Блоги | OBOZ.UA
Інформаційна війна полягає у наданні даних таким чином, щоб сформувати у суспільстві або певній групі людей бажану точку зору, громадську думку або систему переконань з користю для ініціатора інформаційної атаки. Мета інформаційної війни включає створення сумнівів, розповсюдження протиріч та вигадок у наявні переконання, маніпулювання масами, впровадження в суспільну та особисту свідомість ворожих і шкідливих ідей та поглядів, дезорієнтацію та дезінформацію широких верств населення, а також залякування своїх громадян образом ворога та демонстрацією його могутності.
Вакциною проти ворожого інформаційного впливу є комплекс заходів під назвою інформаційна гігієна, який розкриває механізми боротьби з інформаційною агресією, пояснює механізми інформаційної війни, розробляє протидію хибним твердженням. Часто інформаційна війна ведеться в комплексі з кібернетичною, психологічною та ідеологічною війнами, які є складовими широкого трактування інформаційної війни. В наш час міжнародні зв'язки і торговельні відносини все більше приймають форму обміну інформацією. Засоби масової комунікації стали новими "природними ресурсами".
Тобто боротьба за капітал, простори збуту продукції та інше відходять на другий план, а головним постає доступ до інформаційних ресурсів. Інформаційні війни мають тисячолітню історію. Відомі практики залякування ворога без застосування військ, що паралізувало волю до боротьби супротивника, який відступав або здавався без бою. Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало ще у Біблії, історії стародавніх Греції і Риму та в пізніші часи. Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ ст., коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації. Зараз ведуться інформаційні війни другого покоління. Їх скоординовані інформаційні операції у перспективі можуть привести до повної відмови від використання військової сили.
Інформаційна боротьба другого покоління передбачає формування атмосфери бездуховності та аморальності, негативного ставлення до культурної спадщини супротивника; маніпуляцію суспільною свідомістю з метою створення політичної напруженості та хаосу; дестабілізацію політичних відносин для провокації конфліктів, розпалення недовіри та підозрілості, загострення політичної боротьби; дезінформацію населення про діяльність державних органів, підрив їхнього авторитету; зниження міжнародного авторитету держави та її співробітництва з іншими країнами. Мета інформаційної війни — послабити моральні та матеріальні сили супротивника та зміцнити власні. Вона не призводить безпосередньо до кровопролиття чи руйнувань, коли начебто немає жертв і ніхто не позбавляється їжі чи даху над головою. Це породжує небезпечну безпечність. Тим часом, руйнування, які завдають інформаційні війни у суспільній психології та поведінці індивіда, за масштабами співставні з широкомасштабними збройними конфліктами, а за наслідками можуть їх перевершувати. Це подібно до радіації, яку не видно неозброєним оком, але вона руйнує все на своєму шляху.
З моменту проголошення незалежності України Російська Федерація систематично веде інформаційну війну проти нашої країни. З початком агресії РФ у Криму в лютому 2014 року російська інформаційна політика набула форм пропаганди, схожої на геббельсівську. А з лютого 2022 року вона стала ще більш лицемірною, ніж ідеологія нацистської Німеччини. У Росії на всіх рівнях суспільства розгорнута пропаганда війни, що заборонена міжнародними конвенціями. Російська пропаганда відзначається інтенсивністю, нав'язливістю, поширюється через численні канали і навмисно відривається від реальності. Інформаційна війна з боку РФ має кілька вимірів.
Перший - це інформаційне поле власне України. На ньому взагалі не можна програвати. Якщо ви програли інформаційну війну у себе вдома, то це значить ви вже отримали загальну поразку у всій війні. Виграти інформаційну війну у себе вдома простіше. Держава, як правило, дуже уважно контролює своє інформаційне поле, тому може застосовувати різні методи доведення потрібної інформації для власного населення. При цьому у багатьох, навіть зрілих українських політиків складається враження, що на своєму інформаційному полі ситуація в порядку, отже ми перемагаємо, або принаймні точно не програємо в інформаційній війні. Але якраз найскладніше і дуже важливо перемогти російського ворога саме у світовому інформаційному просторі. І тут здобутків значно менше. Ситуацію спасає активна позиція президента України, який кожну поїдку на знаковий міжнародний саміт чи двосторонній візит супроводжує постійними коментарями та виступами як перед парламентарями і топ політиками, так і політологами та широкими верствами населення країни перебування, даючи численні інтерв'ю авторитетним міжнародним ЗМІ. Сам глава держави активний в соціальних мережах, тому його повідомлення розходяться цілим світом швидко та широко.
Дуже активну інформаційну позицію займають міністр закордонних справ України, глава Офісу президента, деякі представники депутатського корпусу. Це хороший верхній інформаційний пласт українських новин та коментарів на високому та найвищому рівні в світовому інформаційному просторі. Проте ми свідки того, що російська пропаганда вже після кількох місяців широкомасштабного вторгнення зрозуміла безперспективність поширення ідей "русского мира" та зайнялася іншими більш тонкими речами. Звісно, що Кремль повністю контролює в Росії внутрішнє інформаційне поле, накачує власних громадян потрібними ідеологемами, цей процес іде багато десятиліть і він має свої результати. Між тим, Москва розуміє, що треба перемагати в світовому інформаційному просторі, тому максимально сконцентрувала свої організаційні, фінансові та дипломатичні зусилля на цьому напрямку. Всі російські дипустанови перетворено в осередки пропаганди в країні акредитації. Йдуть численні матеріали від посла, місцевих лідерів громадських думок, журналістів, аналітиків, з якими активно працюють російські дипломати, а найбільше агенти СВР та ГРУ під дипломатичним прикриттям. На цю роботу російська держава виділяє колосальні кошти, щоб проросійські статті, інтерв'ю, матеріали постійно виходили в зарубіжних ЗМІ.
Агенти російських спецслужб окремо взаємодіють з впливовими політиками, знаними бізнесменами, власниками та головними редакторами ключових ЗМІ, прагнучи під час зустрічей і бесід залучити їх на свій бік. Значні кошти виділяються на представницькі витрати, включаючи дорогі обіди в елітних ресторанах, готівку для тих, хто згоден таємно співпрацювати за російські гроші, а також фінансування відпочинку на престижних курортах для тих, хто не бажає брати гроші напряму. Багатьох впливових осіб запрошують для публічних виступів в російських університетах, за що їм платять великі гонорари, начебто за професійне висвітлення важливих тем. Звичайно, не всі готові співпрацювати з росіянами, навіть за фінансову винагороду, проте агенти спецслужб знаходять тих, хто за відповідні послуги готовий робити політичні заяви в інтересах Москви, просувати кремлівські наративи або дискредитувати політику України. На такі спецоперації виділяються значні кошти, які окупаються через зростання публічного впливу Росії та зниження авторитету дій України. Для ефективної протидії важливо, щоб у кожній зарубіжній країні активно працювало українське посольство, генконсульство або представництво в міжнародній організації.
Така робота проводиться, але її явно недостатньо. У деяких країнах з початку широкомасштабного російського вторгнення наші закордонні установи жодного разу не виступили в місцевих ЗМІ. Це призводить до значної переваги кремлівської інформації в цих країнах, що формує проросійські настрої урядів та МЗС. Для зміни ситуації необхідно докорінно реорганізувати інформаційну політику українського МЗС та всієї країни на світовій арені. На закордонному напрямку працюють і інші державні структури з особливими повноваженнями. Наприклад, державний телеканал FREEDOM, який орієнтується на російськомовну аудиторію за кордоном, а також Центр протидії дезінформації та Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Проте їх діяльність зосереджена на внутрішньому інформаційному полі, і за кордоном їх не чутно. Москва витрачає мільярди доларів на зовнішню медіа пропаганду, а Пекін ще більше. Нерозуміння критичної важливості перемоги України у світовому інформаційному просторі може призвести до промосковського сприйняття конфлікту не тільки державами глобального півдня, але й деякими країнами Заходу. Це може вплинути на результати мирного саміту, запланованого на листопад цього року, та на загальні умови завершення війни. Тому ситуацію необхідно виправляти негайно. Алгоритм необхідних заходів відомий, треба лише його застосувати.
