Ось що ми можемо запропонувати світові. Як система "Дельта" сприяє сучасним методам ведення війни, характерним для 21 століття.

Цієї весни на одному з фронтових секторів російські війська відкрили вогонь по українських позиціях з радянської самохідної гаубиці 2С4 "Тюльпан". Це надзвичайно потужне озброєння, яке може стріляти протибункерними снарядами і навіть застосовувати тактичні ядерні боєприпаси надмалої потужності. Радянський Союз використовував "Тюльпан" під час інтервенції в Афганістані, а Росія – у Другій чеченській війні, в Сирії та з 2014 року в конфлікті на сході України.

- Це був конкретний "Тюльпан", і нам суміжники дали запит, що він реально вже всіх підбішує, і ми несемо втрати через нього, - розповідає цю історію начальник штабу одного з підрозділів БПЛА Артем Бєлєнков.

І тоді він з бійцями почав полювання на міномет.

Аеророзвідники з підрозділу Бєлєнкова та суміжних підрозділів уже неодноразово помічали цей "Тюльпан", але часу на його знищення не вистачало. Роботу самохідної установки також фіксували контрбатарейні радари. Використовуючи ці дані, бійці намагалися розрахувати можливі місця її схованок, а також райони основних і резервних вогневих позицій.

Протягом кількох ночей вони стояли на варті біля місць, де очікували появу "Тюльпана". Двічі вилітали до місця, де він, за чутками, діяв, але він зникав до їхнього прибуття.

Виявилося, що бог війни має прихильність до трійок. Лише з третьої спроби дрон зміг досягти самохідної установки й скинути на неї снаряд. І "Тюльпан" нарешті розквітнув, спалахнувши вогненними квітами у нічному небі.

- Це сталося завдяки інструменту, в якому ми можемо в одній площині обмінюватися інформацією між собою, отримувати дані від суміжників, від технічних засобів розвідки, від своїх засобів. Швидко цю інформацію поширювати й приймати дуже швидко управлінські рішення, - каже Бєлєнков.

Цей інструмент - система ситуаційної обізнаності під назвою "Дельта" (DELTA).

Знищення російського "Тюльпана" є лише однією з багатьох здобичей, які вдалося вполювати завдяки системі "Дельта". Міністерство оборони оцінює сукупну вартість знищеної за допомогою цієї системи російської техніки стратегічного рівня, включаючи кораблі, зенітно-ракетні комплекси та радіолокаційні установки, у $15 мільярдів. Найвідоміший об'єкт, який було ліквідовано за допомогою "Дельти",— крейсер "Москва".

Розробка системи ситуаційної обізнаності розпочалася ще у 2015 році. У 2018 році Міністерство оборони підписало технічне завдання на створення програмного забезпечення під назвою "Дельта". У лютому 2023 року Кабінет Міністрів постановив, що сили безпеки та оборони України можуть застосовувати цю систему за потреби.

Цього літа відбулася важлива подія для розвитку "Дельти" - система пройшла перевірку на відповідність стандартам інформаційної безпеки. Результати засвідчили, що комплексна система захисту інформації (КСЗІ) відповідає міжнародним вимогам. Міністр оборони Рустем Умєров зазначив: "Це перший випадок в історії України, коли військова система отримала сертифікацію за стандартами, які застосовуються в НАТО".

26 серпня його відомство повідомило, що після ухвалення відповідного рішення на засіданні Ставки Верховного Головнокомандувача, систему було введено в експлуатацію для всіх підрозділів сектору безпеки та оборони України.

Щомісяця військові додають на мапу "Дельти" близько 600 тисяч нових об'єктів, підрахували в Міністерстві оборони. Після отримання сертифікації КСЗІ та введення в експлуатацію міток, а також збільшення кількості користувачів, система стане ще популярнішою. Ця сертифікація усуває один із головних аргументів противників бойової системи - сумніви щодо її безпечності. Однак, "Дельта" залишається добровільною, і її розвиток значною мірою залежить від зацікавленості командирів.

Що таке система "Дельта", як вона може бути корисною для військових на різних рівнях, звідки вона отримує дані та кому передає - деталі читайте в матеріалі УП.

Навіть після побіжного ознайомлення з "Дельтою" виникає враження, що це найточніше відображення сучасної війни 21 століття.

Насамперед, "Дельта" є передовою та захищеною електронною мапою. Уявіть собі гуглівську карту, на якій замість звичайних вулиць ви бачите лінії ворожих окопів, а замість позначок улюблених кафе - російські танки.

На мапі Google є позначки, клікнувши на які, ви можете побачити, наприклад, всі ресторани, чи музеї, чи готелі, чи аптеки, що є поруч. В "Дельті" необхідна інформація аналогічно фільтрується за допомогою шарів, і кількість їхня достатньо велика.

Наприклад, на карті можна побачити, де противник встановив протитанкові "драконівські зуби", окопи або спостережні пункти. Також можна дізнатися, яка ворожа техніка була помічена на цікавій ділянці протягом останніх годин, дня або трьох днів. Де зафіксовано скупчення російських військ. Яка географія потрібної вам місцевості. На яких квадратах розташовані ворожі реб-станції, які можуть бути небезпечними для українських БПЛА. Які українські дрони перебувають у повітрі в цей момент. І це лише невелика частина інформації, яку можна отримати за допомогою "Дельти".

Як вона отримує інформацію?

Існує кілька джерел інформації. Одним з них є аеророзвідники, які дослідили територію та позначили потенційні цілі на карті. Також використовуються дані з супутникових знімків та інформація, отримана з радарів і сенсорів, яка була оброблена оператором і внесена в систему. Крім того, значну роль відіграють відомості, надані звичайними громадянами через чат-боти, які пройшли додаткову перевірку.

"Дельта" надає можливість перенестися в минуле та побачити події на певній ділянці фронту у визначений день. Карта показує, хто залишив позначку — побачивши на екрані ворожий танк, користувач може зв'язатися з особою, яка зробила цю відмітку, щоб отримати необхідну інформацію.

- Співробітники, які взаємодіють із цією системою, не просто спостерігають за тим, що відбувається довкола них, вони отримують уявлення про всю оперативну глибину війни, - зазначає розвідник Андрій, відомий під псевдонімом "Дор", який тісно співпрацює з цією системою. - В "Дельті" зараз зосереджена вся наявна інформація про ворога. Вона постійно оновлюється і дає нам можливість бачити події на полі бою з різних ракурсів, від рівня окопів до армійських корпусів, у максимально реальному часі.

Основним обмеженням у цій ситуації є рівні доступу. Військовослужбовець має можливість доступу лише до тих шарів інформації, які стосуються його завдань, в межах тієї ділянки, де він виконує роботу, і лише після затвердження командиром, що йому необхідна ця інформація для виконання завдань. Якщо військовослужбовець захоче зробити знімок екрану для передачі інформації іншій особі, то на карті присутні водяні знаки з позначенням конкретного користувача. Це дозволяє завжди визначити джерело витоку інформації.

Дор неодноразово спостерігав, як під час ротації військових новоприбулі бригади не отримували вичерпних даних про противника від своїх попередників. У результаті вони змушені були використовувати DeepState — відкриту мапу, яка відображала вчорашню лінію фронту, щоб з'ясувати поточну лінію бойового зіткнення з ворогом. Хоча всю необхідну інформацію про противника вони могли знайти в "Дельті".

Використання єдиної системи дозволило б уникнути ситуації, коли два сусідні підрозділи направляють свої БПЛА для спостереження за однією і тією ж точкою лише через відсутність обміну інформацією між ними. Тим часом, інші ділянки фронту, куди можна було б відправити вільний "Мавік", залишаються без належного нагляду.

Ось унікалізована версія тексту: - Використовуючи систему "Дельта", ви налагоджуєте взаємодію з сусідніми підрозділами, що дозволяє краще орієнтуватися в бойовій обстановці та ефективніше підтримувати один одного, - зазначає Дор. - Я був свідком ситуацій, коли частини однієї бригади без зайвих формальностей користувалися артилерією іншого підрозділу для виконання бойових завдань, оскільки це було в їхніх спільних інтересах. При цьому вони не зверталися до вищого командування, не телефонували в оперативний штаб і не просили: "Дайте нам декілька гаубиць".

Це поки що не є загальноприйнятою практикою. Це ще не стандартна історія. Однак саме в цьому напрямку ми і прямуємо.

"Дельта" - це набагато більше, ніж просто мапа. Для деяких користувачів мапа навіть не є головним інструментом, а служить допоміжною функцією. "Дельта" вже розрослася до масштабів повноцінної екосистеми.

Так, в ній є окремий сервіс для стрімінгу з безпілотників та стаціонарних камер. Є безпечний чат, де можуть зібратися артилерист, коригувальник, оператор БПЛА - кожний з них верифікований користувач - та планувати операцію. Є безпечне хмарне сховище для файлів.

Є інструмент Mission Control, яку ще називають матрицею синхронізації, що візуально нагадує табличку в Excel. Тільки рядки в цій таблиці - це засоби, що є в наявності підрозділу, а стовпчики - це час, коли вони будуть виконувати завдання. Таким чином командир може відкрити її та дізнатися, наприклад, які дрони де і коли будуть літати.

Яким чином усе це може взаємодіяти?

- Наприклад, розвідник опрацьовує інформацію, що потрапляє на мапу з сенсора, і бачить в зоні своєї відповідальності ворожий реб, - як робота із "Дельтою" може виглядати на практиці, пояснює її архітектор Артем Мартиненко. - І він знає, що в плані командира зараз системи реб позначені як пріоритетні цілі. Тоді він опрацьовує ту інформацію, що є, стосовно цього обʼєкту.

Далі він розуміє, що наявних даних недостатньо і треба якимось чином здійснити дорозвідку. Тоді ця робота переміщається в матрицю синхронізації, де черговий (по роботі) з БПЛА планує на конкретний час обліт у вказаній точці.

Під час обльоту іншого модуля запускається стрім з цієї безпілотної системи. Якщо під час польоту або після прибуття на місце виявляються цілі, які можливо знищити артилерією чи FPV-дронами, це здійснюється негайно. Це є прикладом того, як різні компоненти можуть взаємодіяти в рамках виконання одного циклу.

Сила "Дельти" полягає в її здатності бути потужною інтеграційною платформою. Вона може підключатися до різних систем та обмінюватися з ними даними. Це може включати різноманітні види озброєння або радари, що є надзвичайно корисним для співпраці з "розумною" технікою, яку надають Україні союзники. До таких систем можуть належати й інші бойові платформи, зокрема найпоширеніша з них - "Кропива".

"Кропива" почала активно використовуватися раніше за "Дельту" і поширювалася не через накази командування, а горизонтально - серед військових, які потребували подібної мапи. Першими її полюбили артилеристи, потім зацікавилися аеророзвідники і піхота.

Військовослужбовиця під позивним "Покемон", яка займається розвідувально-інформаційною діяльністю на сході України, наголошує, що ці системи можуть працювати паралельно. На її думку, "Дельта" добре підходить для роботи на рівні командування бригад і батальйонів. Водночас, "Кропива" відмінно зарекомендувала себе як зручний і ефективний інструмент для нижчих рівнів.

Заступниця міністра оборони України Катерина Чорногоренко висловила надію, що "отримання КСЗІ" суттєво прискорить інтеграцію "Дельти" у збройні сили.

- Ми маємо зробити так, щоб абсолютно кожний військовослужбовець, особливо той, хто здійснює бойові завдання і військові операції на передовій, мали доступ, мали можливість розгорнути систему, знали, як з нею працювати, і які вона дає переваги, - каже Чорногоренко.

Зазначає, що впровадження системи повинно супроводжуватися введенням процесу ISTAR (Intelligence, Surveillance, Target Acquisition and Reconnaissance, що в перекладі означає розвідка, спостереження, цілевказання та рекогностування). Ця концепція, прийнята НАТО, базується на зборі даних, їх початковому аналізі, зіставленні, пріоритезації та швидкому передачі користувачам. Ситуаційні центри ISTAR відповідають за накопичення інформації та її передачу військовим.

- Ми повинні перевести процеси ISTAR у стандартні процедурні дії для наших військових, - зазначає Чорногоренко. - Це дасть змогу значно скоротити kill chain - період від виявлення цілі до її знищення. Таким чином, ми зможемо завдавати удари по ворогу швидше та бути більш маневреними і адаптивними.

Одного разу до очільника Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міноборони Марата Утюшева потрапив огляд, підготовлений американськими військовими наприкінці 80-х - на початку 90-х років на основі власного експерименту. Звичайній механізованій бригаді було доручено виконати завдання у звичний для неї спосіб. Згодом бригаді поставили аналогічне завдання, але цього разу його необхідно було вирішити мережецентричним методом, тобто об'єднавши управління, розвідку і сили враження в єдину інформаційну мережу.

Це ревʼю розповідало про те, що ж побачили дослідники, коли порівняли результати. Виявилось, що по окремих показниках ефективність бригади, що діяла по-новому, виростала в 30 разів.

Утюшев наводить цей аргумент, щоб підкреслити унікальність мережецентричної війни, яка спрямована на досягнення інформаційної переваги шляхом об'єднання військових об'єктів у єдину мережу. Інший його аргумент полягає в тому, що інтеграція джерел інформації, органів управління та засобів ураження географічно розосереджених військових частин і підрозділів у єдину мережу була включена в Стратегію воєнної безпеки України ще у 2021 році.

Однак керівник Центру інновацій сам визнає: хоча Стратегія і лояльна до "Дельти" та інших бойових інформаційних систем, інші критично важливі для військових нормативні акти - ні. Командир, за словами Утюшева, іноді змушений обирати: дотримуватися вимог бойового статуту, який не встигає за розвитком технологій в армії, або діяти ефективніше, за принципами мережецентричної війни. Проте в останньому випадку він ризикує привернути увагу правоохоронців, які можуть запитати: а чому накази видавались не відповідно до установчих армійських документів.

Військова з позивним "Покемон" має більш радикальні погляди.

- Вся нормативна база, яка регулює та визначає функціонування інформаційних телекомунікаційних систем в Збройних Силах України, давно втратила актуальність, - переконана вона. - Вона була застарілою навіть на початку проведення АТО, не кажучи вже про нинішню повномасштабну війну. Необхідно не просто внести зміни до окремих законів, нормативних актів чи внутрішніх наказів ЗСУ - потрібне глибоке переосмислення всієї системи нормативів.

Щоденно ми застосовуємо велику кількість технологій, нових систем і нових видів озброєння. Не можна регулювати їх застосування старими нормативно-правовими актами, які зʼявилися, коли всього цього не було.

Марат Утюшев, перефразовуючи героїв Александра Дюма, каже: "Єдиний інформаційний простір - це коли всі разом і кожен з усіма".

Насправді мушкетерської єдності навколо "Дельти" у військах немає. Утюшев і сам визнає, що бачить протидію, коли йдеться про її використання та розповсюдження.

- Керівником "Дельти" виступає Міністерство оборони в особі Центру інновацій, - зазначає він. - Ми, військові, розробили систему для військових. Бойова система розміщується в хмарі, що є унікальним для будь-якої країни світу. Ми застосували інновації у всьому: від архітектури до методів використання. Це й викликає занепокоєння: "Що це вони собі дозволяють?".

Противники "Дельти" вважають її слабким місцем залежність від підключення до інтернету та хмарних обчислень. Вони переконані, що системи, які працюють через захищені кабелі, є більш надійними.

Військовий Артем Бєлєнков поділяє дельтоскептиків на дві категорії: тих, хто побоюється конкуренції, і тих, хто не приймає інновації.

Першу групу представляють розробники інших інформаційних продуктів, створених для Збройних Сил України, або департаменти, відповідальні за цифровізацію та зацікавлені у популяризації своїх рішень серед військових.

Стосовно інших, то до початку великої війни, займаючись інноваціями у сільському господарстві, Бєлєнков часто зустрічався з консерваторами, які не визнавали нововведень, особливо тих, для використання яких потрібно було навчатися.

Розвідник Андрій, відомий як "Дор", для якого "Дельта" стала невід'ємною частиною буття, здатен навчити ефективному використанню системи всього за кілька годин.

По-перше, менше совка стає, - пояснює він своє захоплення "Дельтою". - Більше горизонтальних рішень, менше оцього вертикального водоспаду, який сиплеться на конкретного солдата.

По-друге, процес цифровізації незворотній, він повністю відображає той, що відбувається в цивільному житті. Людина без телефону зараз - це фрік. Штаб без цифрової мапи - це не штаб, це жарт.